І. Лікарчук: «залиште вчителю хоча б квіти на 1 вересня»

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

За тиждень 1 Вересня. А у мережі дискусія про квіти вчителю у цей день. Я вже неодноразово висловлював свою думку щодо цього. Але коментар вчительки, котрий щойно прочитав у групі «ДУП: школа» стосовно цієї проблеми, не міг не перепостити. Бо він занадто живий...

Ось цей коментар. «Залиште вчителю хоча б ці квіти... На педнараді оголосили: «Жодних квітів, і передайте це батькам». Передали, попередили. Проте, принесла одна родина мені квіти, знаю, що від щирого серця. Ну, не встигла я їх приховати у класі. Стою на лінійці з букетом, всі поглядають на мене, немов я корупціонер... Мені має бути соромно?

За що? За свою працю, за ночі із зошитами, за вдячність батьків? Може, за те, що я вчитель?

У сучасного вчителя відібрано майже все: повагу суспільства, вільний час, вихідні, багато днів відпустки, часто навіть родину! Адже не кожний чоловік згодиться бути класним батьком (поруч з жінкою, класним керівником) чи щовечора спостерігати свою жінку з купою зошитів на столі.

Залиште вчителю хоча б ці квіти як доказ поваги і вдячності за його працю».

Экстренная пресс-конференция Тимошенко: абонплата за газ - незаконна!

З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ

Громадянин – це людина, яка має права. Слово «громадянин» уживається 

в різних значеннях. По-перше, це житель якоїсь країни. По-друге, починаючи з 

античних часів і до наших днів, це слово має глибший сенс, пов’язаний з 

правами людини, її свободою і відповідальністю. У Древній Греції бути 

громадянином міг не кожний, це було почесно. Громадянин мав важливі права 

як в особистому, так і в політичному житті. Але в нього були і серйозні 

обов’язки: перш за все дотримуватися законів і захищати Вітчизну. 

Толерантність людини – найважливіша умова миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві .

   «Людина може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини», – 

сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших 

людей. Наприклад, коли приміряєш новий одяг або робиш зачіску, думаєш, що 

скажуть твої друзі, чи не вважатимуть вони тебе відсталим або «занадто» 

крутим. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: 

непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися 

знаходити спільну мову з різними людьми. Тому тема нашого заходу 

«толерантність».

- tolerance (англ.) – готовність бути терпимим, поблажливим; бути 

терпимим, дозволяти існування різних думок без їх дискримінації; 

- tolerenz (німець.) – терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки; 

- tolerance (франц.) – переконаність у тому, що інші можуть думати і діяти 

в манері, відмінній від нашої власної; 

Красивий той, хто дарує добро.

Чинити по-доброму допомагають людині моральні правила. Це 

такі норми поведінки, які допомагають людям жити в мирі та злагоді. В основі 

цих правил знаходиться поняття «добро». 

Добро можна порівняти із сонцем: як за сонцем ми визначаємо пору року 

або дня, так і з добром співвідносимо свої слова та вчинки. Добро – це 

прекрасне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям. 

Мораль і моральність – основні цінності етики громадянськості.

Моральність – сукупність навичок і звичок людини, пов’язаних з 

дотриманням правил та норм моралі. 

Мораль містить у собі ідеали, цінності та категорії. Ідеал – це уявлення 

про краще, цінне і величне. Цінності – це те, що святе для людей. На основі 

цінностей, які панують в суспільстві, люди будують відносини та визначають 

пріоритети. Моральні категорії носять біполярний характер. Прикладом цього 

слугують такі поняття, як «добро» і «зло», «совісність» і «безсовісність», 

«честь» і «безчестя», «справедливість» і «несправедливість», «милосердя» і 

«жорстокість» тощо. Категорія добро служить початком моральних понять. 

Етична традиція говорить: усе, що вважається моральним, є добром. Совість – 

це здатність людини керуватися моральними цінностями у всіх життєвих 

ситуаціях. Совість – це «внутрішній суд», який людина вершить над самою 

собою. Не менш важливою категорією моралі є чесність. Чесна людина – 

сумлінна, щира, заслуговує на повагу.